Чорні запорожці

28 жовтня 2019

Боротьба українців за утвердження власної державності в 1917-1921 роках мала дуже багато болісних та трагічних сторінок. Українці не знали, чого хотіли, хапалися за крайнощі, знищуючи паростки набутого кривавою боротьбою. Творення власного війська йшло з важкими зусиллями, зустрічаючи спротив одних, байдужість других та бездарність третіх.
Однією з найбільш боєздатних частин українського війська, яке вкрило себе славою походів та перемог став кінний полк Чорних Запорожців на чолі з безстрашним Петром Дяченком. Саме ці відчайдухи з Центральної та Східної України пройшли тернистий шлях боїв та походів, фактично не зазнавши поразок, давши зразок самовідданої боротьби проти численних окупантів. Чорні однострої, козацькі оселедці, гасло «Україна або смерть», стійкість та боєздатність справедливо вирізняли чорношличників з поміж інших частин петлюрівської армії. В полон не здавалися і полонених не брали. Це була еліта українського війська.
В 1920 році після замирення Польщі з більшовиками, полк перейшов Збруч на територію, контрольовану поляками і був інтернований. В 1920-1930-х роках частина чорних запорожців роз’їхалися по світу, інша частина козаків потроху помирали, рясно вкривши польську землю своїми могилами.

А на початку 2000 років українці Польщі ініціювали кампанію відновлення історії українського війська часів Української Народної Республіки і, зокрема, полку Чорних Запорожців. Ця тривала робота дала свої наслідки. Один з них – присвоєння 72 ОМБ українського війська імені Чорних Запорожців.
А в Корсуні голова історичного товариства «Чорні запорожці» Роман Боровик побудував будівлю козацького куреня Чорних запорожців.
Саме на його гостинне запрошення сюди прибула досить чисельна делегація учнів рівненських шкіл та викладачів.
Наші учні мають пам’ятати своїх героїв.
Нам є про кого говорити.
Нам є ким пишатися.