Починалося все далекого 1962 року, коли у центрі сучасного міста по вул. Шевченка серед одноповерхових будиночків сільського типу та поруч Успенської церкви (1756 р.) виросла середня школа № 21, яка Першого вересня прийняла своїх перших вихованців. Її учнями стали класи, переведені з 9-ї школи ( тоді розміщувалася по вул. Червоноармійській, нині вул. С.Петлюри), а також учні з 34-ї залізничної школи (нині корпус початкових класів Рівненського навчально-виховного комплексу «Колегіум»). Паралель 9-х класів нової школи тоді мала чотири класи, навчання відбувалося у дві зміни. До новозбудованої школи перейшло близько десятка вчителів колишньої 9-ї та 34-ї залізничної шкіл.
Першим директором був Потапкін Володимир Андрійович (орієнтовно 1928 р.н.), за фахом учитель історії.
Він, зі спогадів колег, до цього працював у профспілковій організації залізничників м. Здолбунова. Згадували, що Володимир Андрійович отримав поранення в роки Другої світової війни, але про це ніколи не говорив. Володимир Андрійович був ерудованою людиною, простий, відвертий, як згадують колеги «історик від Бога», любив подискутувати, був завжди «відкритий до знань». Школу було урочисто відкрито 1 вересня 1962 року, однак будівельних недоробок залишилося чимало.
Заступником директора став Донський Володимир Сергійович. Першокласників у світ знань повела вчитель початкових класів Швайкова Валентина Олексіївна, другокласників – Графська Галина Михайлівна, третьокласників – Гук Надія Юхимівна. Предмети в закладі викладалися російською мовою.
В 1964 році відбулася зміна керівництва школою. Педагогічний колектив очолила Кириченко Надія Степанівна, досвідчений учитель російської мови та літератури, яка до цього працювала у вечірній школі.
В закладі активізувалося військово-патріотичне виховання (тоді загальна тенденція у всьому Радянському Союзі). Ще в 1962 році за пропозицією Потапкіна В.А. було ініційовано перед міськкомом партії та відділом освіти питання про присвоєння школі імені Івана Васильовича Павлюченка, командира ескадрильї 525-го штурмового авіаційного полку 227-ї штурмової дивізії 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, Героя Радянського Союзу, який загинув в березні 1944 року при поверненні з бойового завдання. Був похований в селі Омеляні Рівненської області, згодом перепохований у м.Рівному.
На той час у школі вихователем групи продовжено дня працювала дружина льотчика – Лідія Фролівна, в подальшому навчалися його діти та онуки. Військово-патріотичне виховання стало визначальним у виховній роботі навчального закладу. На коридорі третього поверху в 70-х роках було створено музей патріотичного виховання. У 1975 році на фасаді школи з’явилася меморіальна дошка, відкрилася меморіальна кімната-музей, а школі було присвоєно ім’я І.В. Павлюченка.
Гордістю 21-ї школи була діяльність радіогуртка під керівництвом вчителя фізики Я.М.Грифка. Яків Мойсейович свій перший вихід в ефір здійснив ще 1958 року (і працює й донині). В 1960 році він започаткував радіогурток в СШ №9, а з переходом в 1962 році в 21 школу продовжив цю діяльність. Діяла радіостанція на базі школи в 1962-2005 роках, маючи позивні VSOKWW, залучаючи учнів різних шкіл м.Рівного та області. В 60-70-х роках члени гуртка брали участь в численних змаганнях. В 1964-65 роках рівненська команда у складі В.Страшука, І.Занюка, Я.М.Грифка отримали ІІ місце у Всесоюзних змаганнях з радіозв’язку на коротких хвилях.
Учні школи спілкувалися з представниками десятків країн, вдосконалювали знання з англійської мови, дотримуючись при цьому чітких правил уникати тем політики, релігії та економіки.
Упродовж 1970-1974 років школу очолював Симанович Борис Якович (1922 р.н.), Заслужений учитель УРСР, за фахом фізик, досвідчений педагог, досить відомий у педагогічних колах фахівець, що перейшов з 7-ї школи.
Разом із ним починав свій трудовий шлях вчитель фізики – Стінський Йосип Йосипович (згодом тривалий період часу працював директором ЗОШ №17). Борис Якович, людина з «діловою хваткою», розпочав розбудову школи, зміцнення матеріальної бази. Весь колектив працював над облаштуванням навчальних кабінетів, спорудженням в кабінетах кафедр, монтуванням в стінних нішах полиць. Першим реконструйованим кабінетом став кабінет фізики. Це вимагало чималих зусиль та коштів, але процес поволі й неухильно зрушив із місця. Тогочасне військово-патріотичне виховання вимагало спорудження в школі тиру. Ці грандіозні роботи розпочалися в підвальному приміщенні й успішно були завершені. Свої проекти Борис Якович продовжив в новозбудованій 22 школі, куди перейшов працювати директором в 1974 році.
У 1974 році колектив школи очолила Драгутінович Таїсія Михайлівна, спокійний та врівноважений педагог, яка завжди наполегливо робила свою справу (перед цим працювала заступником при Симоновичу Б.Я.). Продовжувалися роботи з облаштування кабінетів, зміцнення матеріальної бази закладу.
Велику допомогу при цьому надавав її чоловік Марко Цвєткович, серб за національністю, тоді командир батальйону зв’язку, дислокованого в Рівному.
В 1977 році Т.Драгутінович переїжджає в Київ, на нове місце служби її чоловіка. Педагогічний колектив очолив Окопний Ігор Олександрович.
Саме в цей період часу з ініціативи Коптєвої Олени Яківни, вчителя англійської мови в школі було започатковано діяльність Клубу інтернаціональної дружби «Факел», який мав сприяти зміцненню миру й дружби між народами світу. Перший крок було зроблено 23 лютого 1978 року, коли Олена Яківна написала листа в англійську газету. Це знайшло відгук в пресі Лондона, а також про ініціативу рівненських освітян писалося в радянському журналі «Советская женщина».А далі були постійна переписка з багатьма країнами світу, обмін подарунками, зустрічі в Москві та Києві, прийоми делегацій із Польщі, Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Югославії, союзних республік СРСР.
КІД став найвідомішим клубом області; у закладі проводилися численні фестивалі, конкурси радянської патріотичної пісні, фестивалі республік, ярмарки миру. Клуб проіснував до початку 90-х років.
Упродовж 1982 до 1995 року середню школу №21 очолювала Калініна Алевтіна Вікторівна.
У зв’язку із побудовою нового приміщення для середньої школи №19 розпорядженням міського голови А.Чайки (№389-р від 15.06.1988р.) учнів 2-8кл. згаданої СШ № 19 було переведено у приміщення СШ № 21. У старому приміщенні СШ №19 розмістилися початкові класи середньої школи № 21. У педагогічний колектив школи ім. І. В.Павлюченка влилися педагогічні кадри з СШ №19.
У 80-х роках до радянської школи прийшло розуміння необхідності запровадження комп’ютерів у навчально-виховний процес. Одним із пілотних майданчиків була тоді 21 школа. В 1985 році вчитель фізики Грифко Я.М. зібрав тоді свій перший навчальний комп’ютер «Радіо RК-86», школа отримала два радянський комп’ютерних класи. Вчителі фізики Грифко Я.М. і Желюк О.М. пройшли навчання в Тернополі, отримали відповідні сертифікати від американської компанії ІВМ, яка підтримувала цей проект. В декілька шкіл Радянського Союзу були поставлені комп’ютерні класи. В 1990-1991 роках СШ №21 першою в Рівненській області отримала безкоштовно комп’ютерний клас від американської фірми. Наступними кроками стали методичні напрацювання вчителів інформатики, участь у конференціях, апробації на практиці отриманих програм. З 1986 року в школі було запроваджено поглиблене вивчення фізики.
Розбудова української національної школи, розвиток у молоді гостро необхідних державі якостей творчої особистості, орієнтація молодого покоління на розвиток самосвідомості як інструмента перетворення дійсності, глибока диференціація змісту навчання вимагали появи таких закладів нового типу, як ліцеї, гімназії, колегіуми.
Тому в 1994-1995 н. р. педагогічний колектив ЗОШ №21, очолюваний директором Пелех О.Я., разом із лабораторією гуманізації навчання Інституту психології ім. Г.Костюка АПН України (керівник – доктор психологічних наук Г.Балл) стали ініціаторами створення програми ефективності роботи гуманістичної системи, яка базувалася на вивченні 5 підпрограм: учень – вчитель – батьки – система управління – зміст гуманістичної технології навчально-виховного процесу.
Реалізація згаданої програми стала можливою тоді, коли ЗОШ № 21 перетворилася у заклад нового типу – колегіум, заклад з індивідуальним розвитком учнів, де навчально-виховний процес будується на творчій співпраці дітей, учителів, батьків, представників громадськості, де панує гуманна соціально-психологічна атмосфера в педагогічному та учнівському колективах, що сприяє навчанню і вихованню особистості з високим рівнем творчого потенціалу.
У 1998 році в закладі з метою впровадження в навчально-виховний процес даної програми було створено 5 предметних кафедр: природничо-математичних дисциплін, художньо-естетичних, суспільно-гуманітарних, початкового навчання, виховної роботи.
Специфіка колегіуму тісно пов’язана з історією розвитку цього типу навчальних закладів в Україні (колегіум – давня назва української школи), в яких простежувалось органічне поєднання елементів національного й загальноосвітнього початків, філософське осмислення буття. Тому в сучасних умовах спочатку Рівненський державний міський колегіум, а з 2004 року Рівненський НВК «Колегіум» пішов шляхом індивідуального розвитку обдарованих дітей на базі загальної освіти, що ґрунтується на міцній філософській основі. У закладі було створено два профілі: філологічний (із поглибленим вивченням англійської мови (1-9 класи), української мови, історії України, введено курси «Людина і світ», «Основи філософії»); фізико-математичний (поглиблене вивчення математики, фізики).
Учні отримують знання, створені на основі синтезу науки, культури, освіти. Технологія і зміст навчально-виховного процесу початкової школи (І ступінь навчання) забезпечується учителями-предметниками, класоводами, які працюють за цілісними програмами інтегрованих курсів, за технологіями розвивального й інтерактивного навчання.
У центрі уваги педагогічного колективу закладу є і залишається дитина, її потреби, самооцінка, ціннісні орієнтації, характер самореалізації. Учні колегіуму мають можливість реалізовувати себе в навчально-пізнавальній діяльності. З цією метою в колегіумі створено учнівське наукове товариство «Пошук», вихованці закладу є постійні переможці конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН, предметних олімпіад. Великою популярністю серед колегіантів користуються гуртки: математичний «Еврика», «Реклама і дизайн», Клуб інтелектуальної творчості.
У закладі з 1995 року діють два виховних центри «Український світ», «Пошук». Ці центри залучають учнівську молодь до пошуково-краєзнавчої роботи, дослідження історії вулиці Т.Г.Шевченка, де розташований заклад, формують у школярів національну гідність, виховують повагу до культурних надбань народу. В 2004 році в закладі створено модель «Формування національно-культурних цінностей засобами пошуково-краєзнавчої роботи», складено краєзнавчу програму «Мій край від сивої давнини до сьогодення». Учні закладу в позаурочний час залучаються до гуртково-студійної діяльності. В закладі діє студія дизайну одягу, гурток «Юна майстриня», вокально-хоровий гурток і ансамбль, спортивні секції (волейболу, футболу, шахів ГО). Органом учнівського самоврядування в колегіумі є учнівський парламент (з 2004 року).
У пошуках свого стилю, своєї системи науково-методичної роботи, організації навчально-виховного процесу педагогічний колектив Рівненського НВК „Колегіум” пройшов хоч і невеликий, але цікавий шлях, поєднавши традиційне й нове, те, що вже працює багато років і те, що вперше було створено в колегіумі.
За багаторічну та сумлінну працю на педагогічній ниві медаллю В.О. Сухомлинського нагороджені педагоги закладу Луковець Є.І., Коптєва О.Я.
Гордістю середньої школи № 21 є її учні, які стали вченими: О. Федотчев, М. Миронов, Н. Севастьянова (доктори фізико-математичних наук), О.Окопний (стипендіат Фулбрайтської стипендії США), доктор технічних наук), Руденко І.П., доктор психологічних наук.