Походи кликали нас знову

21 травня 2021

І знову похід. Лише одинадцятикласники, які на порозі випуску. Саме з ними ми завершуємо наш трирічний період походів та таборувань.Запитую одного з учнів: «Що рухало твоїм вибором (за 10 днів до початку участі в ЗНО)». Почув у відповідь: «Хочу відпочити від міського гамору, побути на самоті, поспілкуватися з тими, з ким вчився усі попередні роки». Відпочити – це добре, але попереду життя поза межами шкільного буття, де доведеться брати відповідальність за усе, що ти робиш або до чого маєш причетність.

Мати відповідальність перед собою, вміння приймати правильне рішення, розуміти те, що кожен з нас може бути успішним і зростати та утверджуватись. Головне при цьому бути вмотивованим і працювати над собою. Мати відповідальність за свою родину та майбутню сім’ю. Адже життя – це боротьба, і в ньому важливо гідно приймати виклики сьогоднішнього світу.Мати відповідальність за свою країну. Адже те, якою буде наша країна залежить насамперед від кожного з нас. Чи спроможні ми зберегти історичну пам’ять, шанувати своїх героїв, які боронили українську землю від агресивних чужинців.Мати власну гідність. Зберігати спроможність не поступатися тим, що є визначальним. Адже є питання, які не підлягають компромісу. Насамперед – це питання честі та гідності.

Наш шлях пролягав через Здовбицю, на околиці якої, Микитових ровах, в березні 1944 року теренова сотня УПА прийняла свій останній бій з радянським окупантом. Далі – Дермань, місце народження Уласа Самчука, діяльності та загибелі в серпні 1944 року в бою з НКВД полковника Леоніда Ступницького, начальника штабу «УПА-Північ».Перехід відрогами Мізоцького кряжу через с.Буща до урочища Пекло. Саме там є найкраща та найсмачніша джерельна вода в цих місцинах та добре місце для ночівлі. А ввечері – смачна юшка, зварена на вогні; українська пісня біля багаття, розмови про минуле, сьогодення та майбутнє, пошуки кожним із нас власного «я» . Обов’язкове виконання гімну та нічна варта у таборі.Другого дня – перехід лісовими дорогами до урочища Гурби, місця найбільш відомого бою УПА , розташування пантеону героїв та могили безіменного сотенного УПА «Нечая», яка зберіглася всупереч усім викликам часу.

Загалом 35 км переходу за два дні в період сонячної травневої днини. Була втома. Але було й розуміння того, що усе це гартує дух та тіло, вчить кожного з нас приймати виважені рішення в умовах сьогодення. Розуміння того, що усе велике починається з малого, з кожного з нас. Зі спроможності кожного з нас віддати частину себе для утвердження української держави, яка створить для українців гідний рівень життя. Дасть підстави гордості за справді нашу українську державу.Окрема подяка #Віталій_Шевчук, який завжди і у всьому підтримує усі патріотичні починання, є авторитетом для нашої колегіанської спільноти.Я вірю у те, що усе вкладене не буде марним. Хоча результат побачимо через роки. Ми йдемо далі…